Погляд за обрій: 5 думок про майбутнє АПК України через 5 років

Погляд за обрій: 5 думок про майбутнє АПК України через 5 років

Більшість опитаних однозначно схиляються до того, що ринок землі до того часу запрацює

Погляд за обрій: 5 думок про майбутнє АПК України через 5 років

Аграрний сектор України займає найбільш значуще місце, коли йдеться про показники експорту. За результатами перших трьох місяців експорт продукції АПК з України зріс на 8% у порівнянні з минулорічним січнем-березнем, і досяг майже 26 млрд доларів. При цьому експорт аграрної продукції перевищив показники експорту металургії вдвічі. Але чи завжди ці галузь посідатиме чільне місце в українській економіці? iAgro опитав експертів та учасників ринку, як зміниться АПК наступні п’ять років, чи буде відкрито ринок землі, чи досягне Україна врожаю зернових у 100 млн тон, і яким вони бачать розвиток сільського  господарства.

Олена Ковальова,
заступник міністра аграрної політики і продовольства:

Я дуже хочу, щоб за п’ять років сільське господарство стало в першу чергу стабільним і захищеним від ризиків. Захист може бути забезпечений різними інструментами – це може бути страхування, доступне фінансування, організаційний захист. Агросектор потребує стабільності.

Друге, чого б я хотіла бачити в сільському господарстві, – це дешеве фінансування. Виробнику ніколи не треба розповідати, що він має робити – повірте, наші люди знають, чого вони хочуть. Їм треба дати дешевий ресурс, і тоді з’являться дуже класні інвестиційні проекти, цікаві ідеї та інноваційні продукти.

У вітчизняному сільському господарстві має сформуватися потужний середній клас, бо він, з одного боку, дуже стабільний, а з іншого – дуже мобільний. Вірю, що у нас буде збільшуватись кількість і невеличких сироварень, і невеликих підприємств з переробки плодово-ягідної, м’ясної  продукції. Але середньому класу ще треба допомогти сформуватися.

Щодо ринку землі, то це питання було болючим всі роки існування України, і таким воно залишається. Земля, як ресурс, що використовується у виробництві, має бути оцінений, тому що це дає можливість залучити фінансування в агросектор. Але в який спосіб це буде зроблено – чи то через право оренди, чи через обіг земель – має вирішувати Верховна Рада.

Не дарма вже зараз парламент почав так активно говорити про обіг земель. Можливо, наступного року, а, можливо, навіть в кінці цього року, такий закон буде прийнято. З одного боку, у нас у всіх є побоювання щодо відкриття ринку землі, але з іншого – величезна кількість власників хочуть реалізувати свої права на землю. Крім того, є виробники, які в умовах відсутності права власності на землю не можуть планувати свою діяльність на багато років вперед, і є галузі, які потребують власності на землю – тваринництво, садівництво, виноградарство.

Сільське господарство України показало, що ми інколи несподівано і дуже швидко можемо займати лідируючі позицій на зовнішніх ринках, і я хочу, щоб ця тенденція зберігалась. Але для цього потрібно проводити роботу всередині країни – це впровадження системи НАССР і системи простежуваності продукції, яким ще треба навчитись.

Сергій Феофілов,
генеральний директор консалтингової компанії «УкрАгроКонсалт»:

Ринок землі в Україні буде, питання тільки в тому – в якій формі, тому що відкривати його можна дуже по-різному. Тому питання не буде він чи ні, а як саме він буде запущений.

Чи буде в Україні врожай у 100 млн тонн зернових та олійних на рік? Можливо, на піку особливо унікального року зі сприятливим поєднанням погоди та інших факторів може бути такий рівень виробництва. З точки зору технологій, природньо-кліматичних умов це можна досягнути, але питання – наскільки це буде вигідно. Адже набагато вигідніше виробляти більше продуктів з більшою доданою вартістю. Отже, головне – не 100 млн тонн чи 120 млн тонн, а в тому, щоб отримати за ці мільйони тонн гарну виручку.

Євген Милованов,
президент Федерації органічного руху України:

Прогнозую, що у найближчі п’ять років номенклатура органічних продуктів збільшуватиметься, буде розширюватись як експорт цієї продукції, так і споживання її в Україні. Але якщо ми будемо говорити про експорт, то частка перероблених продуктів буде зростати, а сировинних – зменшуватись. З точки зору географії – частка Європи зменшуватиметься дуже сильно, а зростатиме північноамериканський напрямок, і в десятки разів – азійський.

На цьому шляху слід подолати найбільшу проблему – низький рівень платоспроможності населення. Але це глобальне питання, воно стосується не лише органічного напрямку сільського господарства. Друга проблема – необхідно поширювати саму ідею органічної продукції – треба посилювати інформування як виробників, так і потенційних споживачів щодо особливостей і переваг органічного виробництва з точки зору безпечності, впливу на землю й екологію. На мою думку, на державному рівні має підтримуватися лише сертифіковане органічне виробництво, а конвенційне (не органічне) не має підтримуватися взагалі.

Альтернативи відкриттю ринку землі немає – Україна ні в якому сенсі не є унікальною країною порівняно з  будь-якою державою світу. Якщо ринок відкритий скрізь, його рано чи пізно буде відкрито і у нас.

Що стосується органічного виробництва, то для нього питання ринку землі ще більш актуальне, тому що в органічному сільському господарстві не застосовуються інтенсивні підходи, виробники більше вкладають у потенціал самого ґрунту, його життєздатності. А вкладаючи протягом декількох років кошти в органічне виробництво на орендованих землях, виробник ніколи не буде впевнений, що зможе скористатися плодами своїх зусиль – адже власник ділянки може і передумати здавати її в оренду.

А щодо стосується пересторог відносно купівлі землі іноземцями, то є десятки чудових прикладів, як при впровадженні ринку землі захистити національні інтереси.

Леонід Козаченко,
президент Української аграрної конфедерації:

Нинішня строкатість політичних подій може так змінити ситуацію, що годі собі уявити. Але що стосується ринку землі, то однозначно – за п’ять років він вже функціонуватиме. Я також упевнений, що зростатиме частка великих виробників в агросекторі, тому що це світовий тренд.

Сьогодні великі вертикально-інтегровані аграрні компанії мають переваги  над середніми та малими, тому що в такому випадку прибуток концентрується в одних руках. Також, вони можуть забезпечувати повноцінну всеохоплюючу діджіталізацію свого бізнесу та без посередників виробляти і поставляти продукцію до кінцевого споживача у будь-яку країну світу.

В основному наш споживач знаходиться  в зоні Індокитаю і Близького Сходу. І малому та середньому бізнесу важко самостійно постачати свою продукцію у даний регіон, тоді як використання посередників означає втрату частини прибутку. Навіть у Сполучених Штатах дуже динамічно йде укрупнення агробізнесу. І після того, як були зняті обмеження на площу земель в одному фермерському господарстві, кількість великих підприємств почала стрімко зростати.

Саме відкриття ринку землі сприятиме створенню великих підприємств, тому що земля буде надійним забезпеченням під отримання довгострокових фінансових ресурсів. А брак цих ресурсів сьогодні стримує середні підприємства від розвитку.

У той же час дрібні виробники не зникнуть, але залишаться працювати у виробництві нішевої продукції, яка не цікава великому бізнесу. Але виробництво зерна, молока та м’яса, а також їх переробка буде за великими вертикально інтегрованими компаніями. Також, дану продукцію вироблятимуть і середні сільськогосподарські підприємства, але вони потребуватимуть співпраці з кооперативами та іншими посередниками, які частково забиратимуть їхній прибуток.

Олег Нів’євський,
викладач Київської школи економіки:

Тенденція така, що бізнес рухається в напрямку укрупнення, тому концентрація в агросекторі буде продовжуватись. А ринок землі вже буде запущено через два роки. Це нескладно проаналізувати – новий парламент може прийняти відповідний закон наприкінці цього року чи на початку наступного, і через рік після цього ринок запрацює.

Обсяги сільськогосподарського виробництва в Україні в подальшому зростатимуть, але частка саме аграрного виробництва в економіці країни буде зменшуватись. Принаймні, я на це сподіваюсь, бо що ж це за економіка, в якій агросектор займає таку велику частку? У нас економіка відновлюється, а коли вона зростає, то частка сільського господарства зменшується – як в експорті, так і у ВВП.