Із рибним браконьєрством треба боротися не лише біля води
координатор транскордонного проекту Європейської комісії LIFE «Життя дунайським осетровим»

Із рибним браконьєрством треба боротися не лише біля води

Розміри штрафів за незаконний вилов не покривають збитків для природи

Із рибним браконьєрством треба боротися не лише біля води

Колись Дніпро та інші великі річки славились чисельними  популяціями  осетрових, яких сьогодні пересічний українець може побачити хіба що на картинках. Браконьєрство – один із факторів, який призвів до суттєвого зниження кількості осетрових в Україні. Напередодні початку дії мораторію на вилов риби, який пов’язаний з початком її нересту, координатор транскордонного проекту Європейської комісії LIFE  «Життя дунайським осетровим» Інна Гоч розповіла iAgro про стан боротьби з рибним браконьєрством в Україні, порівнявши його з ситуацією в західних країнах, та пояснила, чому система покарання браконьєрів малоефективна.

Проект «Життя дунайським осетровим» стартував в Україні у 2016 році. Його поява пов’язана з тим, що ці види риб, що потребують охорони, мешкають віддавна також і на нашій території.

Слід зазначити, що 5 з 6 видів українських осетрових є мігруючими , і раніше вони для нересту піднімались з Чорного моря в три великі річки України – Дніпро, Дністер та Дунай. Але сьогодні Дніпро фактично перетворено в каскад водосховищ, і осетрові можуть піднятись хіба що на 85 км від гирла вгору за течією. Понад 300 км простору для осетрових залишилось в Дністрі, і понад 800 км – в Дунаї. Практично на сьогодні Дунай – єдина в Україні річка, де відбувається природний нерест мігруючих осетрових.

У нас є спільний з країнами, територією яких протікає Дунай, проект підвищення можливостей природоохоронних та правоохоронних органів захистити осетрових від зникнення. Також проект спрямований на роботу з  рибальськими громадами та запровадженням ефективного законодавчого регулювання у цій галузі. В Україні охороною осетрових займаються Екологічна інспекція, Держрибагентство, а також Державна прикордонна служба на ділянках, що межують з державним кордоном. Також є ще заповідні об’єкти, інспектори яких теж мають право займатись охороною осетрових.

Про фактичний стан охорони осетрових можна сказати, що у порівнянні з 2016 роком ситуація дещо покращилась. До прикладу, якщо порівняти сторінку у Facebook Одеського рибоохоронного патруля,  то можна побачити, що кількість випадків викриття таких порушень зросла не тільки стосовно браконьєрства, але й на ринках, навіть на знаменитому Привозі.

Але все ж ситуація з охороною осетрових все ще далека від ідеальної. Велику роль у боротьбі з браконьєрством відіграє і невідворотність покарання за порушення. На жаль, в  Україні система покарання за браконьєрство, в тому числі і осетрових, побудована не зовсім ефективно, хоча воно передбачає як сплату штрафу за адміністративне порушення, так і компенсацію збитків. І якщо штрафи з браконьєрів ще якось стягуються, то збитки, розмір яких може сягати 100 тис. гривень за одну особину білуги або 48 тис. гривень – за стерлядь, майже не вдається стягнути ніколи.

Причина в тому, що покарання браконьєрів – двоступінчастий процес: спочатку орган, що виявив факт правопорушення, фіксує його та  подає документи на порушника в суд, де і приймається рішення про сплату штрафу. І лише після того, як суд вирішить, що браконьєр дійсно порушив законодавство, рибоохорона чи інший правоохоронний орган має повторно звернутись до суду вже для відшкодування збитків.

Це значно ускладнює покарання браконьєра повною мірою, тому що друге звернення до суду вже передбачає сплату судового збору, на який у багатьох природоохоронних органів просто  не вистачає коштів. Є також небезпека, що поки справа по компенсації збитків дійде до фактичного розгляду в суді, мине термін притягнення до відповідальності. І третя проблема виникає, якщо рибоохорона скеровує документи щодо порушника до прокуратури, якій до злочинів проти природи не дуже є діло. До того ж, якщо перед браконьєром постає загроза сплати збитків на суму у 100 тис. гривень, він буде шукати будь-які шляхи «вирішити» цю справу.

У результаті ми можемо мати такі приклади, коли браконьєр зловив білугу, у якої тільки ікри на 20 тис. доларів, але фактично він сплатить лише 850 гривень штрафу, а до покриття збитків державі справа так і не дійде.

Набагато ефективніше боротьба з браконьєрством відбувається в разі, коли з ним борються не лише «біля води» – важливо припиняти не тільки незаконний вилов, а також незаконне перевезення і незаконне споживання продукту.  Пригадую випадок у Румунії, де в одному з ресторанів продавався м’ясо осетрових, і клієнти засумнівались в легальності походження риби. Вони подали скаргу, контролюючий орган (щось на зразок  української Держпродспоживслужби) перевірив ресторан і виявив, що риба таки є дикою, тобто, її не могли продавати в ресторані легально. Як результат, власники ресторану отримали штраф в такому розмірі, що змушені були закрити свій заклад. Подібний контроль в українських реаліях поки що не працює.

Багато в чому праві і наші американські колеги, яким вдалось поки що єдиним у світі відновити популяцію осетрових, яка вже практично зникла. На їх думку, багато в чому успішна боротьба з браконьєрством залежить і від рівня життя. Якщо рівень життя високий, то браконьєрство саме по собі відходить на задній план.

Але поки в Україні рівень життя далекий від того, що є у США, залишається використовувати всі наявні важелі для боротьби з браконьєрством та закликати громадян до свідомого сприйняття заборон на вилов осетрових.