Скільки в Україні породистої ВРХ — не знає ніхто
голова Української голштинської асоціації

Скільки в Україні породистої ВРХ — не знає ніхто

Через застарілі закони тваринники втрачають половину прибутку

Скільки в Україні породистої ВРХ — не знає ніхто

Голштинська порода корів вважається однією з найбільш високопродуктивних, причому вона — найбільш поширена на планеті. В Україні ж з більш ніж 3 млн голів великої рогатої худоби (ВРХ) тварин голштинської породи налічується не більше 20 тис. Чому? Ігор Присяжнюк, голова Української голштинської асоціації, розповів iAgro про парадокси статистики та про заходи, яких дозволять збільшити прибуток тваринників.

Одна з основних причин того, чому в Україні так мало офіційно зареєстрованих корів голштинської породи — українське законодавство, яке давно відстало від норм, прийнятих у цивілізованому світі. Основні норми закону України «Про племінну справу у тваринництві» були взяті практично без змін з радянського періоду. Тому на сьогодні Україна — одна з небагатьох країн пострадянського простору, де ще залишилася стара система надання племінного статусу. У всьому світі він надається тварині, а у нас — підприємству, яке займається розведенням або вирощуванням худоби. І тут немає ніякої логіки, це більше нагадує курйоз.

Племінна справа в Україні регулюється одним законом і ще 41 нормативно-правовим актом. Але питання навіть не в кількості нормативних документів, а в їх ефективності. Згідно з вимогами законодавства, мінімальна кількість голів ВРХ у підприємства, яке хоче мати статус племінного — 100. Тобто, якщо голів 95 — статус вже отримати не можна. Тому виникає парадокс: коли бізнесмен захоче зайнятися розведенням чистопородного ВРХ і закупить в Європі лише 50 корів, то навіть якщо ці тварини за європейськими документами на 100% чистопородні, тут це підприємство не отримає статус племінного.

Є в Україні і підприємства, які мають навіть більше, ніж 100 породистих тварин, але офіційного статусу у них теж немає. Вони навіть не звертаються за його отриманням, оскільки вимоги законодавства для них непосильні. Наприклад, сьогодні господарства, які мають статус племінного, повинні містити в штаті спеціальну людину — зоотехніка з племінної справи, який буде займатися веденням звітності та оформленням всіх необхідних документів. Тоді як у всьому світі племінною справою займаються профільні або породні асоціації.

Тому ми і отримуємо таку дивну статистику: коли в усьому світі Голштинська порода переважає, у нас вона займає 0,08% від загального поголів’я. Насправді тварин голштинської породи набагато більше, просто вони не мають статусу племінних. Скільки їх насправді — не знає ніхто.

Наслідки у цього явища — не тільки викривлена ​​статистика. Ціни на породистих тварин перевищують ціни безпородних на 40-50%. А це значить, що український виробник, не маючи можливості отримати статус племінного, втрачає гроші. Україна експортує дуже багато неплемінних тварин на м’ясо, але саме нетелей. Тому є підозра, що вивозяться вони зі статусом «на м’ясо», а далі — можуть розводитися як племінні. Фокус в тому, що при закупівлі цих тварин у виробників в Україні ціна на них буде на 50% нижче, ніж якби вони купувалися як породисті.

Ще одна застаріла норма законодавства про племінну справу стосується того, в якому вигляді повинна оформлятися звітність. Безліч документації, яка вже і так ведеться на підприємствах в електронному вигляді (у програмах управління стадом), повинна ще дублюватися в паперовому.

Тому одна з головних задач Української голштинської асоціації — привести українське законодавство про племінну справу до цивілізованих стандартів і тим самим підвищити прибутковість галузі.