5 основних ризиків рекордного врожаю зерна

5 основних ризиків рекордного врожаю зерна

Майже 70 млн тонн – це не тільки нова перемога виробників, але і нові виклики для трейдерів

5 основних ризиків рекордного врожаю зерна

Україна поставила рекорд в вирощуванні зерна – за станом на 7 грудня зернові зібрані з 14,7 млн ​​га (або 99% від прогнозу), і намолочено 69,8 млн тонн зерна. Цей результат відчутно перевершив колишній історичний максимум: у 2016 році було намолочено 66 млн тонн зернових. Однак зібрати врожай – це ще тільки півсправи. Тепер на порядок денний виходить завдання це зерно зберегти і продати, бажано – за найвищою ціною.

iAgro проаналізував основні ризики, які супроводжують подібний рекорд, і поцікавився у експертів, наскільки вони великі.

Логістика

Цей аспект став причиною затяжного конфлікту між аграріями і зернотрейдерами – з одного боку, і «Укрзалізницею» – з іншого. УЗ не може забезпечити достатню кількість локомотивів для перевезення зерна, і тому різко скоротила перелік станцій, з яких вона возить зернові вантажі, залишивши «за бортом» малозавантажені станції і сконцентрувавшись на перевезеннях зернових маршрутами.

За словами Валерія Ткачова, заступника директора з логістики компанії «Торговий дім «Дельта Вілмар», тепер «Укрзалізниця» подає належні їй вагони тільки на 70 елеваторів, які знаходяться в управлінні найбільших зернотрейдерів.

«Через це елеватори, розташовані біля малозавантажених станцій, виявилися відрізаними від залізниці», – констатує директор департаменту аналітики компанії Marcoрolo Commodities Олена Нероба.

На думку Марії Колесник, заступника директора інформаційної компанії «ПроАгро груп», через рекордний врожай і ці елеватори будуть також заповнені, тому трейдерам і аграріям доведеться вибудовувати більш складну логістику, щоб вивезти звідти зерно.

Але в цілому експерти не бачать катастрофи. «Якщо проблема з логістикою і буде, то ринок її «переварить», оскільки він – явище саморегулююче», – сказала Олена Нероба.

У боротьбі з нестачею локомотивів може допомогти впровадження на залізниці приватної тяги, однак для цього Верховна Рада повинна внести в законодавство відповідні зміни. Коли і як саме буде організовано допуск приватних локомотивів на державні рейки – поки чіткого розуміння немає ні у кого. Але за вирішення цього питання вже висловилися президент Петро Порошенко, міністр інфраструктури Володимир Омелян, а ще таку рекомендацію цілком може дати Антимонопольний комітет України, який зараз досліджує стан залізничних перевезень.

З залізницею в наступному році буде пов’язаний ще один логістичний ризик: збільшення тарифів. Керівництво «Укрзалізниці» цілеспрямовано «привчає» бізнес до думки про необхідність планових підвищень. Так, з лютого 2019 року планується підвищити залізничні тарифи на 16,5%, і потім ще тричі протягом року – щоразу на 2,5%. Цій ідеї ще належить пройти узгодження в різних держорганах. Однак УЗ має можливість стягнути з перевізників зернових вантажів додаткові кошти, оскільки розцінки на деякі послуги вона може встановлювати самостійно, без схвалення з боку інших міністерств і відомств.

Наприклад, як розповів Валерій Ткачов, плата за використання вагонів-зерновозів переглядається щоквартально і затверджується тільки правлінням «Укрзалізниці», і з лютого по листопад цього року вона збільшилася з 756 гривень/добу до 1266 гривень/добу за вагон. Однак цей механізм підвищення вартості перевезень зерна – не єдиний. «В УЗ є цілий набір, до п’яти подібних інструментів, які вони можуть самі використовувати, ні з ким це не погоджуючи», – сказав він. При цьому Валерій Ткачов зазначив, що таке подорожчання відбувається без попереднього обговорення з перевізниками зерна, і тому дуже складно достовірно прогнозувати витрати на логістику.

Якість

Якість пшениці цього року зіпсувала дощова погода. «Дощі під час збору врожаю сприяли розвитку хвороб і відстрочили вихід комбайнів в поле, тим самим вплинувши на кінцеві якісні показники в бік погіршення. Але по кукурудзі якість зерна хороше, і там немає залежності «більші обсяги – нижче якість», – повідомила Марія Колесник.

За словами Олени Нероби, через погоду відсоток продовольчої пшениці нижче торішнього зібраний як в Україні, так і в Росії. Також значну кількість зерна пошкоджено сажкою і комахами-шкідниками. «Однак на якості експортної пшениці це не відбилося. Я не чула, щоб трейдери в цьому році скаржилися на її якість», – сказала Нероба.

Зберігання

Потужностей для зберігання зерна в Україні на сьогодні досить. «У докризовий період в країні побудували безліч елеваторів, і у всіх більш-менш великих фермерів є свої склади і укриття. Тому зі зберіганням проблем немає – є і портові елеватори, і лінійні. У пікові місяці збирання врожаю культури йшли на елеватори буквально один за одним, але ці обсяги дуже швидко розсмокталися», – зазначила Олена Нероба. У той же час, за словами Марії Колесник, якщо говорити тільки про оновлені елеватори, то в цьому сегменті недолік потужностей становить приблизно 10-15%.

В цьому році агровиробникам вперше доведеться вибудовувати свою роботу, чітко дотримуючись вимог НАССР (система аналізу небезпек і критичних точок контролю, або Hazard Analysis Critical Control Point). За словами Тамари Підберезняк, керівника фумігаційної асоціації, на елеваторах ця система мала запрацювати з 20 вересня. Вона, зокрема, передбачає, що аграрій при здачі зерна на елеватор повинен надати документи, що підтверджують безпеку його продукції. «Фермери повинні будуть розповісти, що вони вносили в землю, що отримали на виході. Їм належить відзвітувати про наявність документів на гербіциди, пестициди і т.д., якими вони обробляють зерно, а елеватори повинні будуть вимагати ці документи. І тому можуть виникнути ситуації, коли елеватори не у кожного фермера зможуть взяти зерно на зберігання», – сказала вона.

Ціни

iAgro задався питанням, як рекордний урожай зернових в Україні може вплинути на глобальний ринок. Однак більшість експертів вважають, що наша країна не є законодавцем цін ні по одному з видів агропродукції, що експортується, будь то кукурудза, пшениця або навіть соняшникова олія, за яким Україна – виробник №1 в світі. «По соняшниковій олії ми залежимо від «пальми» і сої – саме вони керують ринком. Ринком кукурудзи керують Південна і Північна Америки, в частині пшениці – ціни регулюють Росія. Ми не маркетмейкери, і ціни не диктуємо. Ми можемо точково реагувати, в якийсь момент часу впливати на котирування, але глобально на цінову ситуацію – не впливаємо», – пояснила Олена Нероба.

При цьому у вітчизняних кукурудзи і пшениці є хороший потенціал продажів. «У минулому році в Росії був гігантський урожай пшениці, але на ринок це особливо не вплинуло, оскільки населення в світі зростає, і, відповідно, зростає споживання», – сказала Нероба.

Плануючи посівні площі під ті чи інші культури на наступний рік, аграрії часто орієнтуються на поточну цінову ситуацію: чим вище нинішня ціна, тим більше гектарів відводиться під цю культуру в надії на високі заробітки в перспективі. Однак цей принцип працює не завжди. За словами Марії Колесник, свою об’єктивну ціну кожен товаровиробник повинен регулярно вираховувати сам, виходячи з власних витрат. Крім того, важливе значення має врожайність по кожному конкретному року і культурі.

Наприклад, якщо за основу взяти експортну ціну на кукурудзу станом на початок листопада цього року (160 дол./т) при середній врожайності в 7 т/га, то з кожного гектара кукурудзи виробник отримує виторг 1120 доларів. А в минулому році при врожайності в 4,5 т/га і такий же експортній ціні один гектар кукурудзи давав фермеру виторг тільки в 768 доларів. «В результаті маємо зростання доходу на 45% тільки за рахунок збільшення продуктивності виробництва.Тому якщо керуватися таким алгоритмом, то відповідь на питання «сіяти чи в наступному році кукурудзу?» Для мене однозначна – сіяти», – сказала вона.

Ринок збуту

У зернотрейдерів виникли несподівані труднощі з одним з ринків збуту – Індонезією. Країна висунула вимогу, щоб з 1 січня 2019 року українська пшениця не містила спор грибка видів Tilletia. Якщо ж зерно містить цей грибок, то індонезійська влада вимагає перед відправкою обсмажувати його при температурі 70-80 градусів протягом 10-20 хвилин. Ризик втрати індонезійського ринку для України чутливий: за результатами 2017/2018 МР Індонезія стала четвертим за обсягом покупцем українських зернових, і першим – по пшениці.

За оцінками однієї з найбільших сюрвеєрської компанії, близько 25% української пшениці відповідає критеріям Індонезії. Олена Нероба зазначила, що наявність грибкових спор в урожаї цього року вище середнього, але існують інші способи боротьби з ними, крім прожарювання. Індонезія є стратегічним імпортером української пшениці, обсяг поставок в минулому маркетинговому році – приблизно 2 млн тонн, при тому, що всього Україна продала 16,2 млн тонн пшениці. А з огляду на поточний рівень ціни, таку вимогу з боку Індонезії можна розглядати як спробу ввести нетарифний бар’єр. «Наскільки мені відомо, кілька експортерів вже задекларували свою готовність виконувати вимоги по прожарюванню», – сказала вона.

Невизначеності в торгівлю зерновими додає і торгова війна між США і Китаєм, яка розпалювалася протягом року все сильніше і сильніше. Китай відмовлявся купувати продукцію американських фермерів, що створювало для українських виробників певні шанси заробити. Однак на початку грудня США і Китай пішли на примирення – Дональд Трамп на три місяці призупинив своє рішення про підвищення мит на китайські товари, а натомість Китай пообіцяв закупити значний обсяг американських товарів, в переліку яких – і сільськогосподарська продукція.