10 фактів про український рис
директор Інституту рису НААН

10 фактів про український рис

Клімат і водні ресурси України дозволяють його вирощувати на площі понад 100 тис.га замість нинішніх 13 тис. га

10 фактів про український рис

Рис, нарівні із гречкою, є лідером споживання серед круп у населення України. Загальний рівень внутрішнього виробництва рису забезпечує лише 35% потреб на ринку – отже, зараз цей ринок є імпортозалежним. Хоча до 2014 року ситуація була дещо іншою: рисові плантації, розташовані в Криму, дозволяли вирощувати на території країни більшу частку від потреби. У 2017 році в Україну було імпортовано 76,78 тис. т рису на загальну суму 32,6 млн доларів. Найбільше цієї крупи надійшло з Індії (25,2 тис. т або 33% від загального обсягу імпортних поставок). Зараз збір врожаю рису-2018 в Україні завершено, але загальні підсумки його виробники ще не оголосили. Володимир Дудченко, директор Інституту рису НААН, розповів iAgro про тенденції на ринку і очікування щодо розвитку цього сегменту в наступному році.

Географія

Рис в Україні вирощується в Херсонській і Одеській областях. Також на сьогодні вже є зацікавленість у культивації цієї культури на Полтавщині і Дніпропетровщині.

Кліматичні зміни в країні на ринок рису певного впливу не мають. Усе визначається технологією. Рис можливо вирощувати  лише на спеціальних зрошувальних системах інженерного типу, більшість з яких були побудовані  раніше. На звичайному полі цю культуру виростити дуже складно, хіба що за умов наявності крапельного зрошування, а це дороге задоволення.

Площі посівів

Загалом на сьогодні в Україні нараховується 30 тис. га рисових зрошувальних систем. Рис останніми роками висівається на площі близько 13 тис. га, а при відновленні таких систем, особливо в Одеській області, можна збільшити площі під рисом ще на 2 тис. га. Ну і дещо додасться за рахунок крапельного зрошення. А загальні кліматичні умови і водні ресурси України дозволяють вирощувати рис на площі понад 100 тис. га.

Усього виробництвом рису в Україні займаються близько 30 підприємств. Внутрішнє виробництво складає до 70 тис. т сирцю – отриманий врожай частково йде на насіння, а решта переробляється.

Згідно з офіційною статистикою, площа під рисом в Україні збережена на рівні  минулого року, але статистичні дані не завжди є достовірними. За оцінками Інституту рису, у 2018 році рису було висіяно не 12,7 тис. га, як зазначено у статистиці, а 14 тис га.

Врожаї

Врожайність коливається в окремих господарствах через проблеми з насінництвом:  не всі в цьому році забажали витрачати кошти на якісне насіння і висівали те, що мали. Отже, по окремих господарствах є невелике зниження врожайності.

У цілому і площа посадки рису, і обсяги його валового збору в 2018 році коливатимуться в межах підсумкових показників минулого року.

Селекція

Однією з проблем на ринку рису сьогодні є нерозуміння окремих виробників важливості насіннєвого фонду і всіх нюансів, пов’язаних із ним. Раніше, до 2014 року, половина обсягів рису висівалася в Автономній республіці Крим. І історично склалося тяжіння рисовиків до насіння краснодарської селекції: російські сорти, навіть офіційно не зареєстровані, часто завозили в Україну. Але останні чотири роки цього не відбувається, тобто посіви вже дійшли до третьої-четвертої репродукції, через що й знижується врожайність. Ті, хто зробив ставку на вітчизняні сорти рису, отримали врожайність у межах 80-90 ц/га. А наступного року ця різниця буде ще помітнішою.

Вартість

Рис – це культура, яка витрачає для свого розвитку більше вологи, ніж інші. Тому кожного року вартість його вирощування зростає приблизно на 30% за рахунок здорожчання подачі води. Особливо це стосується не самоплинних систем, а систем з використанням електричних насосів, коли на вартості подачі води позначається і ціна на електроенергію. Відповідно до своїх біологічних потреб, рис використовує 13,5 тис. куб м/га з урахуванням випаровування, але в Україні в середньому витрачається більше – 22-23 тис куб. м/га.

Ціна

Оптова ціна впала з 18 грн/кг на початку року до 14,5 грн/кг зараз. Цьому є дві причини. Перша: на сьогодні ми насичуємо ринок власною продукцію на 30-35%, хоча до 2014 року цей показник був на рівні 50%. Тож Україна меншою мірою залежала від кон’юнктури глобального ринку. Нині ж світова ціна на рис падає. Друга причина – рис і гречка належать до категорії дорожчих круп, і коли знижується купівельна спроможність населення, то одним з індикаторів цього явища є саме спад попиту на цю продукцію.

Попит

Українець на сьогодні споживає в межах 2,2-2,5 кг рису на рік. Найбільшим попитом користується круглий рис вітчизняного виробництва і подібні до нього сорти. У загальній культурі споживання круп в Україні рис складає 30%, гречка 30%, інші види круп сукупно – 40%.

Рентабельність

Рентабельність вирощування рису в останні роки складає, як правило, 100%. І рисівники, розпещені такими добрими показниками, якщо отримують рентабельність менше 100%, заявляють, що наступного року рис не сіятимуть. На сьогодні собівартість рису-сирцю, в залежності від врожайності, коливається в межах від 4 до 5 тис. грн/т. При переробці вихід на крупу складає близько 62-65%, отже собівартість рисової крупи є на рівні 8-8,5 грн/кг. При ціні реалізації близько 14 грн/кг, її рентабельність знаходиться в межах 75%.

Іновації

У нинішньому році на території колишнього «Полтаварибгоспу» в Глобинському районі Полтавської області під рис було виділено 27 га інфраструктури ставків, які за своєю структурою подібні до рисових чеків. Засіяли таким чином чотири не зариблені ставки. Зараз там якраз закінчується збирання рису: врожайність становить близько 5,5 т/га. І якщо власники цих ставків вирішать продовжувати роботу, то зможуть виділити під рис сумарно до 6 тис. га площ.

Є ще пару районів Дніпропетровської області з подібними рибгоспами, які бажають поширити наявний досвід з вирощування рису. За рахунок цих площ можливе зростання площі валового збору рису в Україні.

У цьому році такий спосіб вирощування випробувано вперше. Для посіву використали ранній сорт рису: хотіли зрозуміти, чи встигне він дозріти. І переконалися, що, за умови висівання на межі квітня-травня, визріватимуть навіть і середньостиглі сорти, а врожайність можна отримувати на рівні 7-8 т/га.

Перспективи

Існують три напрямки збільшення площ під цією культурою в Україні:

  • Відновлення існуючих рисових систем – це може дати збільшення посівних площ на 2 тис. га, тобто, до 15 тис. га.
  • Використання контурного та крапельного зрошення – ним можна обладнати більші площі. Але на сьогоднішній день крапельна стрічка є основною складовою, що збільшує собівартість вирощеної продукції – а це 11-15 тис. грн/га щорічно.
  • Поширення позитивного досвіду 2018 року щодо залучення рибгоспів до вирощування рису. Адже ставки у них вже побудовані, є чиста вода, яка використовується для зрошення. І це може забезпечити збільшення площ під рисом ще на 5-6 тис. га.

У 2019 році різких коливань посівних площ під рисом не буде. Навряд чи воно стане меншим, ніж 12,5 тис га, але не буде і різкого зростання посівів. А стосовно валового виробництва – будемо бачити. Все залежатиме від того,  яке рішення приймуть рисівники стосовно використання технологій і насіння.