Член правління Товариства виробників і споживачів бобових: В Україні велика проблема з плануванням урожаїв

Член правління Товариства виробників і споживачів бобових: В Україні велика проблема з плануванням урожаїв

Чому українські виробники гороху так сильно «зав’язані» на Індії, чи можна на індійському ринку скласти конкуренцію Канаді, і чому не завжди варто гнатися за високими світовими цінами

Член правління Товариства виробників і споживачів бобових: В Україні велика проблема з плануванням урожаїв

Олександр Штефанець розповів iAgro про те, як виглядає світовий ринок гороху і бобових, чому Україна поставила рекорд з експорту гороху і коли зможе його повторити, а також про перші паростки експансії на українські чорноземи індійських і турецьких компаній, що спеціалізуються на вирощуванні бобових.

У минулому маркетинговому році Україна поставила рекорд з експорту гороху. Цього року звучать думки, що повторити його вже не вдасться. Чому?

Для початку, давайте згадаємо статистику виробництва гороху за останні три маркетингові роки. У 2015-2016 МР в Україні було вироблено 350 тис. тонн гороху, в 2016-2017 — вже 750 тис. тонн, а в 2017-2018 — аж 1,1 млн тонн. Чим же був викликаний такий гороховий бум?

У той рік, коли у нас було зібрано 350 тис. тонн гороху, в Індії був неврожай бобових, і вона дозволила їх імпорт на пільгових умовах. Природно, ціна на них казково виросла — вартість гороху доходила до 350 доларів в українських портах на умовах CPT. Маржинальність вирощування цієї культури була просто фантастична, особливо, коли наші землі дарували українським фермерам до 50 центнерів з гектара.

Відчувши цей куш, наш виробник вирішив посіяти його ще більше, сподіваючись, що казка повториться знову. Однак, з того провального року з врожаями бобових, в Індії все йде гладко. Вирівнявши свої запаси, службовці Міністерства аграрної політики та добробуту фермерів держави Індії в цьому році вирішили заборонити ввезення чужоземних бобових, щоб ціна на них не звалилася на внутрішньому ринку, і таким чином виконати свої зобов’язання і захистити добробут свого фермера. Від якого в значній мірі залежить економіка Індії (близько половини населення країни прямо або побічно зайняті в сільському господарстві і суміжних галузях). Ну а добробут світової спільноти виробників бобових, у яких минулі сезони були не менш урожайні, пішов униз. У нас сьогоднішня ціна на горох становить 190 дол., а ціна на нут взагалі впала з 1050 дол/т до 450-500 дол./т.

Для виробників гороху і бобових, в цілому визначальним ринком сьогодні є Індія, населення якої споживає 25 млн тонн бобових щорічно. Якщо у минулому маркетинговому році Україна експортувала майже 875 тис. тонн гороху, то більше 40% припало саме на Індію. Тому в залежності від того, як буде складатися ситуація на цьому ринку, так це і буде відображатися на наших виробниках: якщо там буде неврожай — ми зможемо продати і заробити. Звичайно ж, з огляду на і рівень виробництва в інших країнах — Канада, Росія, країни ЄС. Але, поки що прогнози щодо врожаю бобових в Індії сприятливі.

З іншого боку, потрібно впевнено дивитися в майбутнє, де ринок Індії перспективний, навіть якщо там не трапиться катаклізмів: через зростання чисельності її населення споживання бобових щорічно зростає на 0,5 млн тонн. Хоча потрібно врахувати, що основною бобовою культурою для Індії є все ж не горох, а нут — його країна імпортує в середньому близько 3 млн тонн на рік, тоді як гороху — вполовину менше. Не варто залишати без уваги і відзначену усіма позитивну динаміку зростання споживання бобових в світі. Основні обсяги спостерігаються в країнах зі швидкозростаючим населенням, що і створює передумови зростання обсягів світової торгівлі.

Україна показала світові, що сильна у виробництві гороху, а ось нуту або сочевиці, або, наприклад, маша (індійський горох), які є не менш затребуваними в світі — у нас вирощується поки зовсім мало — 20-30 тис. тонн на рік. Маш — взагалі поки що малозрозуміла культура для нашого виробника.

У нас є конкуренти по постачанням гороху на індійський ринок?

Основний постачальник гороху на цей ринок сьогодні — Канада, продукції якої віддається перевага. Ми все ж конкуруємо в першу чергу з Росією та країнами ЄС. До слова, в Канаді на сьогодні накопичилося близько 700 тис. тонн перехідних залишків гороху, тому що коли ціни на нього пішли вниз, там вирішили притримати його на майбутнє. І якщо в Індії знову трапиться неврожай, що викличе черговий підйом цін — Канада швидко направить свій горох в Індію. Тому що право бути першими на індійському ринку належить саме канадцям, а нам, швидше за все, поки не варто на це розраховувати.

Однак, якщо говорити в цілому про виробництво бобових, то Канада, Австралія, та й сама Індія вже досягли межі своїх можливостей щодо збільшення врожаю. Тоді як в Україні перспективи збільшити виробництво і нагодувати світ — найширші. Для порівняння: Австралія з її землями вирощує на рік 1 млн тонн нуту, а ми, з нашими чорноземами — всього 20-30 тис. тонн.

Тому, попри те, що індійський ринок саме зараз закритий, ми налаштовуємо наших виробників бобових на оптимізм. Адже цінові провали можливі і в майбутньому, а популярність і затребуваність бобових буде неминуче збільшуватися з кожним роком, особливо у країнах зі швидкозростаючим населенням, так само, як і баланс споживання буде перерозподілено і він не буде так залежати від Індії.

ФАО ООН розглядає бобові як основні культури для забезпечення продовольчої безпеки в світі. Споживання буде рости не тільки у світі, але і в Україні. Вже нікого не здивувати, що у нас навіть на АЗС продається хумус (паста, яка виготовляється з нуту), і багато хто вже пробували і полюбили сочевичний суп.

Бобові культури поживні, багаті вітамінами і не містять глютену. Вони — важливе і ефективне джерело рослинного білка і цінна культура в сівозміні, яка насичує грунт азотом біогенного походження, відновлює і піднімає родючість нашого чорнозему, стаючи добрим попередником для майбутніх врожаїв традиційних культур. Важливий і той факт, що бобові стійкі до впливів посухи, що сьогодні досить актуально в умовах мінливого клімату. Все це робить їх безумовно цінною культурою у сьогоднішньому світі.

Які перспективи збільшення виробництва бобових на найближчі роки в Україні?

Про конкретні цифри динаміки зростання виробництва окремих бобових культур говорити важко, тому що навіть статистики по площах посівів і врожаю не було — окремим рядком йшов тільки горох, а нут і сочевиця вносилися в рядок «інші». І тільки в минулому році, завдяки старанням нашої асоціації, державна статистична служба винесла нут, сочевицю, квасолю і кінський біб в окремі графи.

В Україні також велика проблема з плануванням і прогнозуванням врожаїв. Наш фермер адже як надходить? Побачив сьогодні на ринку високу ціну — і відразу ж заклав великі площі під цю культуру на наступний рік. Перед тим, як вітчизняні аграрії насіяли гороху на 1,1 млн тонн, наша асоціація попереджала, що його ціна впаде, не потрібно таких площ. Ті, хто нас почув, сьогодні не так спантеличені збутом.

Збір і аналіз ситуації у світі по залишкам, побудова адекватного прогнозу цін на наступний сезон — справа дуже непроста, нам самим доводиться збирати інформацію буквально по зернятку. А фермеру спрогнозувати ситуацію на ринках в наступному сезоні самостійно — взагалі непосильна справа. Але наша асоціація готова ділитися інформацією про ситуацію на ринках і прогнозами цін, досвідом по вирощуванню бобових, тому що ми зацікавлені в тому, щоб виробництво бобових в Україні зростало.

Українські виробники бобових можуть скласти серйозну конкуренцію тій же Канаді чи Австралії?

Поки складно сказати. У Канаді справу з вирощуванням бобових, їх зберіганням і логістикою поставлено на високому рівні. При цьому багато канадські компанії мають індійське і турецьке коріння, тому канадські бобові в тій же Індії лобіюються набагато краще, ніж продукція з інших країн.

І ці ж виробники з Індії та Туреччини, які побудували бізнес в Канаді, вже придивляються і до України, хочуть конкурувати з нами на нашому ж полі. Деякі з них вже тут — в Україні вже працюють індійські і турецькі компанії, які взяли в оренду землю під вирощування бобових, і навіть будують елеватори.

Щоб професійно вирощувати якісні бобові, потрібно мати спеціалізовану техніку — не тільки комбайни та сівалки, але і елеваторне обладнання, обладнання з доопрацювання, фасувальні лінії. А для цього необхідний більш серйозний капітал, ніж той, яким сьогодні має в своєму розпорядженні український виробник. Тому експансія іноземних компаній поки неминуча. Якщо, звичайно ж, наша держава не посприяє створенню рівних можливостей …

Сумна перспектива ….

Ну чому ж сумна? Головне, що виробництво бобових в Україні зростає, іноземні компанії приносять в нашу країну свої технології і досвід, збільшується чисельність фермерів, які звертають увагу на ці культури і пробують ними займатися.

У минулому році конференцію «Бобові культури — назустріч викликам глобального попиту» відвідало не менше 30 іноземних компаній. Ми її організовуємо щорічно в листопаді, коли вже можна повністю зібрати інформацію щодо врожаю бобових не тільки в Україні, але і в світі, провести аналіз ринку і зробити прогнози.

В цьому році, щоб детально розібратися зі світовим ринком, балансом виробництва і споживання, з нюансами ринку Індії і перспективами нових ринків, на третю міжнародну конференцію ми запрошуємо представників ФАО ООН, Міністерства аграрної політики та добробуту фермерів держави Індії, провідну Асоціацію зернобобових Індії, президента Всесвітньої конфедерації бобових (GPC) та інших не менш значущих для ринку персон.

Цей рік показав, що нам варто якісно розібратися з багатьма важливими питаннями, якщо ми прагнемо зайняти значуще місце в світовому виробництві бобових.