Чому IT-шники та юристи почали займатись органічною ягодою
консультант з органічного виробництва

Чому IT-шники та юристи почали займатись органічною ягодою

І як їм убезпечити себе від збитків

Чому IT-шники та юристи почали займатись органічною ягодою

 Виробництво органічної агропродукції набуває дедалі більшої популярності в Україні. Ця популярність вже навіть відбилася на законодавчому полі – у липні парламент ухвалив відповідний закон, а президент його підписав. Відтепер органіка отримала чіткі критерії приналежності до цієї категорії, тож потребує жорсткішої сертифікації. Разом із цим, на хвилі моди на «органічність» з’являється багато бажаючих спробувати себе у ролі фермера, сподіваючись на надприбутки.

Микола Биков, консультант зі впровадження проектів сертифікованого органічного виробництва, розповів iAgro, чому в цей бізнес йдуть інвестори з інших сфер, скільки може коштувати проект з вирощування органічної ягоди, і чому нові інвестори, заощаджуючи на знаннях, можуть втратити гроші.

Насамперед слід зазначити, що коли говорять про органічне виробництво/органічну продукцію, то кожен може розуміти це по-своєму: одні мають на увазі відсутність оранки, інші – використання біопрепаратів, треті – невикористання гербіциду «Раундап» або невикористання ГМО-насіння.

Але насправді органічна продукція – це продукція, яка вирощена чітко згідно регламентів ЄС 834/2007 та 889/2008 та і даний час – згідно закону України 2496-VIII «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який Верховна Рада прийняла 10 липня цього року. Це – основні документи, що регламентують органічне виробництво та органічну продукцію.

Кожен, хто планує займатись органічним виробництвом, має розуміти, що він повинен буде дотримуватись цих нормативних документів при виробництві (вирощуванні та переробці), а також проходити щорічну сертифікацію (перевірку дотримання цих нормативних актів). І тільки після того, як сертифікаційний орган здійснив перевірку (сертифікацію) та видав сертифікат на продукцію, вона може маркуватися як органічна.

Розробка технологій виробництва та переробки повинна спиратися на ці вимоги. Тобто, виробник органічної продукції має дотримуватися багатьох правил і стандартів, і порушення хоча б одного з них автоматично робить продукцію неорганічною (вона десертифікується органом сертифікації).

Один з напрямків органічного виробництва – органічне ягідництво.

На даний час в Україні цей бізнес росте, тож викликає зацікавленість з боку інвесторів – навіть далеких від аграрного сектору. Останні два роки доводиться спостерігати сталу тенденцію, коли органічним ягідництвом хочуть займатись і вкладають в це гроші люди, які заробили їх абсолютно в інших бізнесах. Сюди приходять IT-шники, юристи, будівельники, власники невеликих торгівельних закладів та заробітчани.

ЗМІ рясніють статтями та новинами, як виробники непогано заробляють на експорті органічної продукції, і малий та середній бізнес почали активно вкладати гроші в цю сферу. Головним чином, активний прихід у цей бізнес інвесторів «зі сторони», який спостерігається вже протягом двох років, викликаний тим, що інші види бізнесу не дають таких швидких прибутків, як раніше. Економіка пригальмувала, і бізнес почав роззиратись навкруги в пошуках прибутковіших сфер. Є приклади, коли органічним землеробством вирішив зайнятись навіть власник транспортної компанії, що мав декілька вантажівок, а потім почав вирощувати органічний фундук, та власник магазину піротехніки, який стомився чекати, поки люди почнуть витрачати  більше грошей на феєрверки.

Привабливість органічного землеробства ще й у тому, що ця сфера незалежна від політичного впливу, не потребує серйозних зв’язків, щоб розпочати власну справу, цей бізнес не дуже цікавий різним контролюючим органам, які могли би прийти з перевірками. Отже – ідеальний для середнього класу в аграрній сфері. До того ж він – на довгі роки, його можна залишити дітям і онукам, оскільки органічні продукти завжди користуватимуться попитом. Органічне ягідництво не потребує занадто великих вкладень – в середньому на 1 га потрібно інвестувати близько 10 тис. євро, тоді як переважна більшість проектів реалізується на 5-10 га.

Але перш ніж вкладати кошти в цей бізнес, слід уважно вивчити вимоги до органічного виробництва і чітко їх дотримуватись, та розробити технологію вирощування. Тільки в такому випадку варто робити хоча б перші кроки. І почати з оренди землі. Навіть у радянські часи для закладення ягіднику або саду робили проекти, куди обов’язково включали технологічну частину та техніко-економічне обґрунтування.

І хоча органічне ягідництво сьогодні динамічно розвивається, далеко не всі проекти виявляються успішними. Оскільки в цьому бізнесі свої правила гри, і той, хто їх не знає, і починає грати свою власну партію, часто просто втрачає кошти. До того ж на ринку дуже мало позитивного досвіду, який би можна було просто скопіювати, аби проект був успішним.

Цей бізнес потребує багато уваги, і ті інвестори, що ведуть одразу декілька бізнесів і сприймають органічне землеробство як щось другорядне, ставлячись до нього за принципом «я посадив, а далі треба тільки чекати, поки виросте, і можна продавати і підраховувати прибутки» – дуже часто прогорають.

Тут важливо все, починаючи від вибору ґрунту і закінчуючи добривами. Якщо помилився на старті, весь проект може виявитись марним. Наприклад, я стикався с випадками, коли інвестори брали в оренду на сім років землю, яка насправді – майже чистий пісок, і на цій ділянці нічого путнього виростити не можна. Іноді беруть в оренду ділянки болотисті, або ж солончаки. І вже після того, як договір оренди укладено, запрошується консультант з органічного виробництва, який може тільки констатувати очевидне – на піщаних ґрунтах можна хіба що побудувати кар’єр  з видобутку піску, але ніяка органічна ягода тут ніколи не виросте.

Органічне ягідництво разюче відрізняються від решти аграрних проектів, тому що агрономії, як такої, тут дуже мало, але багато різних питань стосовно інфраструктури – необхідні системи поливу, комунікації, а ще треба налагодити охорону, побудувати переробні потужності, виробництво компостів.

І з огляду на це проектів в органічному ягідництві, які виявились успішними і прибутковими, насправді дуже мало. Крім тенденції приходу в бізнес інвесторів «зі сторони» є й інша – поки власник не втратить перші гроші, він правильно не робитиме. Тому я часто говорю: «Чому бідний? Бо дурний! А чому дурний? Бо не вчиться!». У інвесторів, особливо тих, хто зміг заробити «швидкі» гроші, є одна характерна риса – вони не звикли і не хочуть вчитись, і що найголовніше – вони не готові платити за знання, оскільки не вважають це чимось, що потребує оплати.

Є такий анекдот, коли власник дорогої машини, яка ніяк не хотіла їхати, запросив майстра. Той прийшов, оглянув машину,і закрутив лише один гайку, після чого вона поїхала. За свої послуги він запросив 101 долар. Коли ж власник запитав: «Чому так дорого, ти ж закрутив лише одну гайку?», майстер відповів: «За те, що я закрутив гайку, ви платите мені 1 долар. А от решту 100 доларів – за те, що я знаю, яку саме треба закрутити».

Цей же анекдот я спостерігаю в реальному житті: інвестори, які прийшли з інших, далеких від органічного – чи навіть аграрного – бізнесу сфер, готові вкласти в проект 100 тис. євро. Але, разом з тим, вони не готові оплачувати послуги консультування в розмірі всього лише близько 1% від вартості проекту. Хоча саме цей 1%, вкладений у знання та експертний досвід, є вирішальними для того, чи буде ця продукція дійсно органічна, чи ні.

Але я би сказав, що це бізнес – для типових українців-господарників, які відрізняються хазяйновитістю, любов’ю до своєї роботи, повагою до людей  і стратегічним мисленням. Це фермери, які вирощуватимуть здорові та корисні продукти для себе, своїх дітей і для своїх споживачів. Органіки всього світу є фанатами своєї справи, тому за ними майбутнє.