Три думки про майбутнє земельних відносин: агрохолдинг, фермер і експерт

Три думки про майбутнє земельних відносин: агрохолдинг, фермер і експерт

Три думки про майбутнє земельних відносин: агрохолдинг, фермер і експерт

Другої суботи березня в Україні відзначається професійне свято землевпорядників.

Сфера земельних відносин — одна з найбільш забюрократизованих, консервативних і корумпованих в національній економіці.

Сукупність цих характеристик зумовила невелику кількість важливих рішень і реформ у цій галузі за всі роки незалежності, а ті, які вдалося провести, давалися рекордними зусиллями. Попри те, що за кілька останніх років в земельні відносини почали проникати нові технології, частину процедур вдалося перевести в онлайн, і в цілому галузь модернізувалася і оздоровилася, головний захист традицій — мораторій на ринок землі, продовжений восени минулого року в восьмий раз, залишається непорушним.

Напередодні дня землевпорядника, iAgro запитав кількох учасників ринку: фермера, топ-менеджера агрохолдингу і одного зі співавторів Земельного кодексу, які події в сфері земельних відносин вони вважають найважливішими, і які ще попереду.

Ігор Петрашко, заступник генерального директора холдингу UkrLandFarming

Найбільший вплив на формування нинішньої моделі земельних відносин в Україні надав мораторій на продаж сільгоспземель. І на даний момент, на мою думку, цей вплив позитивний. У 2012-2013 рр я був гарячим прихильником скасування мораторію, але тоді була зовсім інша ринкова кон’юнктура — компанії були готові до такого стресу, було фінансування, кошти. А зараз Україна має слабкий економічний стан. І, якщо скасувати мораторій, землі приватизують або іноземні компанії (нічого поганого в цьому немає, просто повинен бути баланс), або корупціонери — чиновники минулої і поточної каденції, які будуть купувати по 1000-2000 га, щоб легалізувати гроші.

Крім того, зараз жодна з гілок влади — ні президент, ні прем’єр, ні парламент, не мають кредиту довіри, щоб запровадити ринок землі. Водночас я вважаю, що правильна земельна реформа — пріоритетний напрямок. Без неї далі рухатися не можна.

Іван Якуб, віце-президент АФЗУ, голова Чернігівської АФЗ

Значних подій в земельних відносинах кілька. Але не всі вони зі знаком «плюс». Наприклад, мораторій — далеко не позитив. Звичайно, добре, що він є. Але він створений від безвиході. А ось розпаювання, в тому форматі, в якому його провели, можливо, проводити було не варто. Звідси пішли біди. Була б [зараз] земля державна — здавалася б в оренду, і місцеві бюджети наповнювалися б.

З найважливішого — створення електронного Кадастру, можливість через інтернет дивитися ділянки. Поки він не заповнений, але, по мірі наповнення, цей інструмент може привести до порядку в земельній сфері.

Серед термінових кроків — створення резерву землі у натурі, з якого землі могли б виділятися на створення фермерських господарств. Спочатку, в 1991 році, так і було задумано. Але в результаті ділянки забрали зовсім не фермери. Землі запасу та резерву потрібно залучити, щоб створити фермерський клас. Такий резерв ділянок потрібен кожному населеному пункту.

Анатолій Даниленко, голова Державного комітету України по земельних ресурсах (1999-2005 рр)

За моєї активної участі було прийнято біля двох десятків законодавчих актів. У тому числі серйозна подія — Земельний Кодекс, який, на жаль, на даному етапі «вихолощений». З нього вилучені норми повноважень органів місцевого самоврядування в межах населених пунктів, зняті норми відповідальності та розпорядження РДА. Я глибоко переконаний, що це помилка і її потрібно ліквідувати.

У 90-х рр, коли відбувалися найбільш активні кроки у трансформації земельних відносин, було зроблено багато помилок. Але ці кроки однаково потрібно було робити. Треба було надати селянину можливість розпоряджатися продуктами своєї праці, а не тримати його осторонь — це аксіома.

Останні роки ми більше ходимо по колу: одні кажуть, що потрібна продаж с/г земель, інші кажуть — тільки мораторій. Я всіх відсилаю до Конституції, в якій чітко зазначено, що власник будь-якого активу має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним. Земля — ​​це актив. Тож питання не має бути: чи може власник розпоряджатися землею, в тому числі продавати. Набагато принциповіше — хто може бути власником земельної ділянки? Їм може бути громадянин і тільки громадянин. Той, у кого є досвід і вміння працювати в сільському господарстві. Ніякі іноземні юридичні особи, ніякі іноземні фізособи. Тільки громадяни України.

З назрілих питань, які потрібно терміново вирішити: землі запасу, які виділяються учасникам АТО — цю політику слід проводити більш системно.

Далі. У нас 10 млн га деградованих земель. Понад 5 млн га земель, які піддаються вітровій та водній ерозії. Падає кількість гумусу. Масове порушення сівозміни посилює проблеми. Поки ми їх не помічаємо, але вони скоро прорвуться. У нас в Україні вже є пустеля в Херсонській області. Якщо ми не зійдемо з цього шляху, то вона буде не єдиною.

Має бути система: прогнозована і передбачувана політика на випередження. Поки ми тільки те і робимо, що виправляємо.